Ми повинні розвинути здатність інтегрування з усіма можливими обставинами у всіх життєвих ситуаціях. У Дзогчен немає нічого, що слід було б відкинути; ми маємо інтегрувати як негативне, так і позитивне. Вміти робити це означає бути справжнім практикуючим Дзогчен.

Але ми повинні розуміти, що бути вільним робити що-небудь також означає свободу не робити що-небудь; інакше, якщо ми відчуваємо, що ми повинні робити все, це стає ще однією формою обумовленості.

Для того, щоб досягти повної самореалізації, ми повинні здійснювати інтегрування з усім, що оточує нас у зовнішньому світі, але ми не повинні зупинятися на цьому.

Дуже важливо інтегрувати свої пристрасті. Якщо ми відчуваємо гнівМи повинні навчитися інтегрувати цей гнів, інакше ми просто почнемо робити все те, що ми зазвичай робимо, коли ми обумовлені гнівом.

Якщо це відбувається, то енергія гніву немає для нашої практики абсолютно ніякої користі.

Так само ми повинні інтегрувати всі емоційні стани радості та смутку, сумніви та надії, всі емоційні перешкоди, всі емоційні прояви у стані неспання та у стані сну.

І як кінець кінцем, у момент смерті ми маємо здійснити інтегрування з самою смертю. Це остаточне інтегрування та досягнення самореалізації.