Бу, син, відомий під іменами своїх різних якостей: споконвічне усвідомлення, природа, споконвічно усвідомлююча мудрість, основа всього в розумі, що рухається.

Син - це нічим не затуманене самоусвідомлення початкового стану, вільна від концепцій мудрість, що перебуває поза межами думки.

Якщо ми говоримо, що розуміння цього стану поза межами думки, хто ж тоді досягає розуміння? Це стан, який осягає сам себе.

Наприклад, масляна лампа (або у західному контексті ми можемо використовувати приклад електричної лампочки) висвітлює не тільки те, що знаходиться навколо неї, вона висвітлює також саму себе. Подібним чином цей стан осягає себе за допомогою свого власного споконвічного усвідомлення.

Саморозуміння відбувається через те, що природний стан - це не порожнеча або усвідомлення, а це нерозривна єдність порожнечі і усвідомлення, матері і сина, ма і бу, таким чином усвідомлення досягає розуміння порожнечі.

Або, точніше, оскільки вони нерозривні, порожнеча - це усвідомлення, а усвідомлення - це порожнеча, і порожнеча досягає розуміння самої себе у вигляді власного усвідомлення.

Ця порожнеча може бути осягнута у вигляді концептуальної думки; думка може зрозуміти лише ментальний образ порожнечі.

цей шлях використовується на початковому етапі в системі Сутр для того, щоб зрозуміти порожню природу абсолютної реальності. У Дзогчен вона має бути сприйнята через безпосереднє переживання, через ригпа досягається її розуміння.

Син — це ясна, нічим не затуманена сутність порожньої природи розуму, що ні за що не чіпляється. Це основа проявів розуму, що рухається, що відрізняється безперервністю і сталістю.

Якщо ми знаємо цей розум, це дзеркало усвідомлення, то у ньому відбиваються чи виявляються всі нірванічні якості. У силу того що він має цю властивість, він називається «мудрістю, подібною до дзеркала».

Якщо ж ми цього знання не маємо, розум стає джерелом самсари та тією основою, в якій накопичуються кармічні сліди.