Дуже важливо, щоб наша практика привносила до нашої життя відчуття сенсу, інакше ми продовжуватимемо займатися лише безглуздими, відволікаючими видами діяльності, наприклад, намагатимемося стати багатшими чи розумнішими за інших, або ж завжди шукатимемо для себе нових любовних партнерів.

Багато хто з нас провів таку величезну кількість часу, діючи таким чином, що повинні були б вже переситітися, але позбутися всього цього нелегко. Отримуючи вчення і практикуючи їх, ми можемо робити щось таке, що додасть нашому життю цілеспрямованість.

Якщо ми маємо розуміння нашого істинного стану та його безпосереднє переживання, тоді наприкінці життя ми можемо навіть уникнути зустрічі зі смертю. Кульмінацією шляху Дзогчен є набуття «райдужного тіла», коли, вмираючи, практик покидає цей світ, не залишаючи смертних останків.

Але навіть якщо ми проходимо через фізичну смерть і виявляємо її ознаки, виконувана нами протягом життя практика вже допомогла нам підготуватися до неї. Ми помремо з радістю і впевненістю, бо в нас буде якесь уявлення про те, що має статися у час процесу смерті і після смерті в проміжному стані бардо, і ми будемо готові зустріти ці переживання віч-на-віч.

Якщо ми думаємо, що Дзогчен має психологічну користь і може допомогти нам зрозуміти та вирішити наші життєві проблеми, чудово, але це не головна його метаі на цьому не можна зупинятися.

Всі практики, які ми виконуємо в цьому житті, корисні не тільки для цього періоду нашого існування, але і для подальшого життя.

Кінцева мета практики полягає у досягненні безперервного перебування у первісному стані, яке завжди променисте і є самим визволенням.

Шинею
Перебування в безтурботності
Я - велике, самопороджене, що перебуває в природному стані,
Відоме спочатку як джерело всіх речей.
Ви, що старанно шукають мене і прагнуть мене,
Лише втомлюєте себе; ви не знайдете мене.
Моя природа унікальна серед усіх речей,
Неможливо порівняти її з тим, що мною не є
чи з тим, що мною намагається бути.