Коли ми розпочинаємо практику, наші перші кроки спрямовані на те, щоб зайняти свій розум. Наприклад, якщо у нас є в житті будь-яка проблема, ми можемо піти в кіно і тим самим відволіктися від неї.

Так само і тут, коли ми починаємо виконання практики, ми намагаємося заспокоїти свій розум, що створює всілякі проблеми, щоб можна було спостерігати природу думок.

Спостереження за виникненням і розчиненням думок у порожньому стані розуму є дуже важливою практикою Дзогчен, вона необхідна для того, щоб побачити, що рухомі думки мають ту ж природу, що і стан розуму, вільний від думок.

Оскільки ми не звичні до виконання медитації, це здається дуже важким, і найменший звук або рух як зовні, так і всередині самого розуму, стає сильним відволікаючим фактором, що перешкоджає продовженню нашої практики.

Для подолання проблеми ми залучаємо розум до практики, щоб його було не так легко відвернути; ми концентруємо свою увагу, щоб рухи розуму, спричинені думками чи чуттєвими сприйняттями, не могли порушити нашого зосередження.

Ця перша стадія, стадія приборкання розуму, полягає у практиці концентрації, і детально вона описана у бонській системі А-кхрид. Ця стадія включає три етапи.