Шанг-Шунг

Перші священні писання Бöн були перекладені з мови Шанг-Шунга тибетською. Праці містилися в каноні Бонпо, яким ми знаємо його сьогодні, написаному по-тибетськи, але безліч їх, особливо старі, зберігають назви і час від часу цілі епізоди мовою Шанг-Шунга.

До VIII століття Шанг-Шунг існував як окреме царство, включаючи землі на захід від центральних тибетських провінцій У (dBus) і Цанг (gTsang), загальновідомі як Західний Тибет, простягаючись на великий регіон від Гілгіта на заході до озера Намцо (gNam- mtsho) на сході та від Котана на півночі до Мустанга на півдні.

Столиця була названа Кхюнглунг Нгÿлкхар (Khyung-lung dngul-mkhar) - "Срібний Палац Долини Гаруди", руїни якого лежать у верхів'ях долини Сатледжа на південний захід від гори Кайлаш. Жителі Шанг-Шунга розмовляли мовою, що відноситься до тибето-бірманської групи китайсько-тибетських мов.

Країною керувала царська династія, що закінчилася в IX столітті н.е., коли останній цар - Лігмінчя (Lig-min-skya) - був убитий за наказом царя Тибету, і Шанг-Шунг військовим шляхом був анексований Тибетом.

З цього часу Шанг-Шунг поступово став тибетизуватися, і його мова, культура, багато вірувань були інтегровані в загальну структуру культури Тибету. Через свою географічну близькість до великих культурних центрів Середньої Азії, на кшталт Гілгіта і Котана, саме через Шанг-Шунг багато релігійних концепцій та ідеї досягали Тибету.


П.С. Шановні читачі сайту Слов'янської Академії духовного розвитку !
Пишіть, будь ласка свої відгуки: як і які знання ви застосували, що в результаті змінилося у вашому житті та житті Ваших РІДних та близьких.
Нам дуже важливо це знати, щоб зрозуміти, чи потрібна вся ця праця, яку ми робимо, а також для того, щоб слов'яни всіх країн не втрачали надію на відродження слов'янського кореня.
З повагою і заздалегідь з подякою, Ведагор та Радомира.
Ми вдячні за вашу підтримку!
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: