Допомагаємо людям та навчаємо з 2002р. Проводимо навчання та посвячення у Слов'янські РОДові практики, консультації, енергетичні сеанси до результату. Допоможемо знайти Здоров'я та Гармонію.
Перші священні писання Бöн були перекладені з мови Шанг-Шунга тибетською. Праці містилися в каноні Бонпо, яким ми знаємо його сьогодні, написаному по-тибетськи, але безліч їх, особливо старі, зберігають назви і час від часу цілі епізоди мовою Шанг-Шунга.
До VIII століття Шанг-Шунг існував як окреме царство, включаючи землі на захід від центральних тибетських провінцій У (dBus) і Цанг (gTsang), загальновідомі як Західний Тибет, простягаючись на великий регіон від Гілгіта на заході до озера Намцо (gNam- mtsho) на сході та від Котана на півночі до Мустанга на півдні.
Столиця була названа Кхюнглунг Нгÿлкхар (Khyung-lung dngul-mkhar) - "Срібний Палац Долини Гаруди", руїни якого лежать у верхів'ях долини Сатледжа на південний захід від гори Кайлаш. Жителі Шанг-Шунга розмовляли мовою, що відноситься до тибето-бірманської групи китайсько-тибетських мов.
Країною керувала царська династія, що закінчилася в IX столітті н.е., коли останній цар - Лігмінчя (Lig-min-skya) - був убитий за наказом царя Тибету, і Шанг-Шунг військовим шляхом був анексований Тибетом.
З цього часу Шанг-Шунг поступово став тибетизуватися, і його мова, культура, багато вірувань були інтегровані в загальну структуру культури Тибету. Через свою географічну близькість до великих культурних центрів Середньої Азії, на кшталт Гілгіта і Котана, саме через Шанг-Шунг багато релігійних концепцій та ідеї досягали Тибету.