Руна Анзус

Прообразом руни Анзус, ймовірно, знову послужив птах, хоча й летить у зворотному напрямку, ніж той, що пов'язаний з руною Феу (див. рис.). Бо це вже не ворон Один, а птах душі, що вилітає з вуст умираючого при останньому подиху. Птах душі часто описується як білий голуб або метелик; саме образ метелика, що змінюється, який спочатку живе гусеницею і не може літати, а потім, після своєрідного смертного сну (стадія лялечки), стає метеликом, що ширяє у весняному повітрі, символізує розвиток душі будь-якої істоти. Про душу в смертний час, що позначається як «зірка надії», йдеться в едичній Пісні про Сіль, 46:
46 Надії зірка з тіла пішла
За годину відродження.
Вгору піднялася, ніде не сідаючи,
Щоб стати руною.
Ім'я руни походить, таким чином, від індогерманського "ans", "подув", так як душу часто персоніфікують у вигляді подиху вітру або дихання. Тому душі загиблих воїнів Одіна стають видимими тільки в час листопадових ураганів, коли над землею мчить «Дике полювання». Від того ж давнього кореня походить і позначення божеств у германців, «аси», тому що у стародавніх народів уявлення про душі та божества часто співпадають. З цим пов'язане і поняття «ствол», «опорний стовп (будинки)», бо будинки нерідко будувалися навколо дерев; вважалося, що в таких стовбурах, а пізніше і в центральних стовпах, що підтримували дах, жили божества, і їх шанували. До тієї ж традиції сягають і різьблені зображення богів на опорах тронів в ісландців. У готичних соборах можна побачити стилізовані під стволи або просто різьблені колони, прикрашені зображеннями святих, яким присвячена колона.

В Англосаксонської рунної пісні тут йдеться про вуста, оскільки душа ж виходить назовні через них; там є вказівка ​​і зв'язок цієї руни з мудрістю. Давньонорвезька рунна пісня вказує на річку або гирло річки, що одразу нагадує про річку Гьйолль («Громить»), що відокремлює царство богів або мертвих від царства живих. Душі померлих мають перетнути цю річку; вони або переходять її мостом Аргьольль (Біфрест), або перевозяться човнярем (богом мертвих Одином), про який нам нагадує і казка про чорта з трьома золотими волосками. Вони потрапляють у пекло, де, крім чорта із золотим волоссям, у якому неважко дізнатися сонячного бога, що відпочиває вночі, живе ще його баба чи дружина, вона ж богиня мертвих Хель. У Сазі про Вельсунга померлого забирає сам Один:
«Сігмунд став на ноги, і була скорбота його майже як смерть. І взяв труп у обійми, і пішов у ліс, і вийшов на берег фіорду. Там він побачив людину на човні малому. Людина запитала, чи не хоче Сігмунд, щоб він перевіз його через фіорд. Той погодився. Човен був такий малий, що всіх не міг звезти. Занурили спершу труп, а Сігмунд пішов берегом фіорду. І тут же зник човник із очей Сігмунда, а з ним і той чоловік».
Корабель мерців, що часто згадується в міфах, — одна з причин, чому покійним у могилу клали фігурки човнів, прикрашали каміння навколо могили зображеннями кораблів або спалювали мертві тіла в човнах.

У Рунній пісні Одіна ця руна означає визволення від кайданів; це - звільнення душі від тіла, що відбувається в момент смерті, або свідоме досягнення такого стану, наприклад, при виході в астрал (подорож шамана). Це можна порівняти і з описом звільнення бранця в 1-му Мерзебурзькому заклинанні, де ідісі (диси, духи) знімають з бранця кайдани. Диси, очевидно, теж відносяться до асів, оскільки багато в чому відповідають валькірій.

У молодшому футарці ця руна пов'язується з богом Одином, оскільки він вважається богом мертвих та ватажком дисів. Але, оскільки на півночі Одіна вже була присвячена інша руна, «f», йому довелося взяти собі іншу. У старшому ж футарці Фрейру належить руна Інґвас, а Одіну, верховному богу, — Феу. Бо спочатку руни, що займали непарні місця в ряду, вважалися чоловічими, а парні - жіночими. Таким чином, у нас є: Феу (Один), Урус (Фрігга), Торн або Турис (шип, велетень, обидва значення чоловічі), далі - Анзус, вона ж душа, предки, аси (жіночі значення) тощо. .

Цей розподіл чисел на чоловічі та жіночі був знайомий вже вавилонянам, які зображували їх точками, розташованими особливим чином, так що у жіночих, парних чисел у середині малюнка завжди залишався вільний простір, що уособлював жіночий. розпочалоа у чоловічих завжди була точка, уособлення чоловічого початку (див. рис. вище).

В Азбуковнику сказано, що «Ос перевищує його (турс)», бо аси стоять вище велетнів. В
Англосаксонської рунної пісні наводяться ще дві додаткові руни, явно похідні від руни Анзус (її знак ), а саме "ас" (Аак, дуб) і «æsc» (Еск, ясен). Руна Аак, швидше за все, є биндруном з руни "а" і руни <"k". Руна ЕСК, записана знаком, звичайним для руни Анзус, позначає ясен і ясеновий спис Одіна. Як відомо, ясен – це священне дерево бога Одина, світовий ясен, на якому він сам висів, бажаючи пізнати руни. Отже, руну Анзус цілком можна співвіднести з ясенем.

Алітераційні приклади: Ase, Asen, Ahnen, Ahnenseelen, Atem, Ausbruch, (etwas) ahnen, astral, Astralwelt, All, Ausserung, Alfoðr (Allvater), Atriðr (Oðinn), alle, alt, Allwalter, Aar, Adler, ab ablegen, abfiiegen, Askr (Esche).
Геза фон Немені. Священні руни. Магічні символи Півночі

Якщо Вам сподобалася авторська інтерпретація, придбайте книгу автора. Тлумачення скандинавських рун представлені в ознайомлювальних цілях.