Руна Вуньо

Ця руна з молодшого футарку теж виявилася виключеною. Вона означає блаженство, радість, добрий настрій, хоча її ім'я пов'язували і з такими поняттями, як поле, луг чи пасовища; тому її прообразом, мабуть, послужив колос жита чи іншого злака.

Індогерманське коріння: «*uen(е)» (блаженство) з такими значеннями, як бродити, кочувати, шукати або гнатися за чим-л., бажання, бажання, радість, насолода, і «*uei(e)» (пасовища): «пошук прожитку, прагнення, потяг до чогось-л.». Подібні до них і всі німецькі поняття, що включають корінь «Weid-«: полювання, мисливець, потрухи, радувати погляд або, наприклад, вигін, де пасуться корови. Пізніше цей корінь став означати головним чином щось, що приносить радість і насолоду, що викликає бажання чи бажання як у матеріальному, так і в переносному сенсі.

Сам корінь споріднений індогерманським же "uei-e", "uei-b", "uei-p" у значенні "згинати, згортати, крутити, обмотувати, покривати". Від нього ж походить німецьке слово "Weib" - "покрита (фатою) наречена" або "домогосподарка, що вертається (по будинку)", а також назва дерева: верба (Нім. Weide). Верба відома своїми гілками, що звисають, що здавна вживають для плетіння кошиків. Це дерево норн, але водночас і дерево духів, і символ безпліддя, бо насіння верби використовують, щоб уникнути зачаття.

Однак тут я маю нагадати, що вважати «іву» єдиним і головним значенням руни Вуньо неправомірно, і те саме відноситься до всіх похідних від її німецького кореня (weiden = пастись, Weib = домогосподарка, і т.д.). тому що давнім її значенням було саме блаженство (Wonne), а чи не верба (Weide).

Тут є ще один цікавий аспект. Ім'я руни Вуньо дуже схоже на німецьке слово Wunsch - бажання, побажання; древні слова wunisc, wunsc означають досконалість у всіх сенсах. У цих текстах Одіна називають «Оски» (Виконавець бажань), яке валькірій — «Оскмейяр» (Дівчата бажань). Корінь тут той самий, що й у сучасному німецькому, відсутня тільки початкове «W» (Woski = Wunsch), порівн. імена «Водан» та «Один». Ще XIII в. поети персоніфікували бажання як якесь божество чи божественну силу; так, у Поемі про Лоенгріна того часу (вірш 625) говориться:
625 Воістину він був дитиною бажання,
краса його зліпила погляд людей,
хоч він був юний чоловік, а не дівчина;
Бажання у всьому йому служило,
за що й прозваний він дитиною його.
Найдавніше свідчення подібного роду ми знаходимо в поемі XII століття Erntekrist:
Mit Wunschis gewalte segniti sie der alte.
І, Бажанням клянись, він благословив їхній зв'язок.
Таким чином, ми можемо вважати персоніфіковане Бажання поняттям, що заміщали в середні віки фігуру Одіна-Водана, тому те, що виконання бажань займає місце в кінці даного атта, є цілком закономірним.

Алітераційні поняття:
Wonne, Wohlbehagen, Wunschlosigkeit, Wunsch, Wollust, Valhall, Weide, Weideland, Wiese, Wald.
Геза фон Немені. Священні руни. Магічні символи Півночі

Якщо Вам сподобалася авторська інтерпретація, придбайте книгу автора. Тлумачення скандинавських рун представлені в ознайомлювальних цілях.